Коментарi та аналiтика

Перед листопадовими проміжними виборами господар Білого дому хоче отримати для демонстрації виборцям хоч якійсь прогрес у припиненні його зусиллями «гарячої фази» війни в Україні. Проте ані тиснути на Росію, ані готувати нові та реалістичні умови  такого припинення він не хоче. Який результат цієї імітації миротворчих зусиль буде на фініші? Це зрозуміло вже на старті.

Німеччина, нарешті, прямо звинуватила Росію в організації атаки дронами на аеропорт у Лейпцигу. Відкриту констатацію Берліном того, що росіяни атакують члена НАТО жодним чином не можна применшувати. Це фактично перетинання Рубікону.  Й визнання того очевидного факту, що війна Росії проти України давно перетворилася на війну Росії проти всієї Європи.

Військової активності Росії останнім часом стало надзвичайно багато.

Директор Інституту «Діалог» Андрій Миселюк прокоментував це питання білоруському виданню «Белньюс».

Чи змусить американців зробити такий поворот невдалий досвід їхньої авантюри в Ірані?

Маємо від генерала Залужного просту констатацію трьох очевидних фактів. Факт перший: Україна не вступить до НАТО в осяжній перспективі. Факт другий: раз в альянсі нас не буде, то забезпечити безпеку нашої країни за допомогою механізмів НАТО на практиці не вийде. Факт третій: замість безперспективних, але дуже ресурсозатратних зусиль за будь-яку ціну попасти до Північноатлантичного Альянсу потрібно зробити ставку на реальну участь України в перспективних європейських безпекових структурах.

Свіжа заява старшого радника лідера Ірану Мохсена Резаї, що іранська армія начебто готувалася завдати удару по трьох цілях в Україні після української атаки на іранське судно в Каспійському морі – спроба закрити цю історію у виграшний для Тегерану спосіб.

Перші протести з картонками з вимогою повернути Федорова в Міноборони і заплановані з сьогоднішнього дня масові «картонні» протести з тією же самою вимогою – це, як кажуть в Одесі, дві великі різниці.

Паливну кризу на собі безпосередньо відчули росіяни практично по всій Росії. Й одночасно із цим відчуттям у еволюції режиму Путіна настав момент кричущого розриву між тим, що каже офіціоз й реальною ситуацією в житті людей. 

Гонг про кінець путінської імперії пролунав з того самого місця, звідки пролунав й сигнал про кінець імперії радянської  - з Криму.

Буває «туман війни», а розкруткою байки про неформальну понятійну домовленість між Трампом і Путіним в Анкориджі на Алясці минулого серпня росіяни вперто намагались створити вигідний їм «туман закінчення війни».