Заява канцлера Німеччини про можливі територіальні поступки України є частиною ширшої спроби Берліна сформувати власне бачення завершення війни та майбутніх відносин із Україною.

 Це сигнал від Німеччини — швидкого вступу України до ЄС не буде. Йдеться про відтермінування щонайменше за межі 2027–2028 років, а також про спробу скоригувати очікування, які раніше формувала українська влада. При цьому не виключається варіант "неповноцінного" або асоційованого членства, що відповідає інтересам Німеччини як ключового фінансового донора Євросоюзу.

Водночас юридичне визнання втрати територій є неприйнятним для України — як з політичного, так і з правового погляду. Якщо ж йдеться про фіксацію лінії розмежування — йдеться про визнання статуса-кво.

Є певне перевищення повноважень з боку керівництва Німеччини, коли вони починають розповідати, яким чином діяти українському керівництву, українському суспільству.

Раніше казали, що Київ може погодитись на визнання того, що частина території окупована і вже не підконтрольна Україні, в обмін на "залізобетонні" гарантії безпеки в першу чергу з боку НАТО і Сполучених Штатів. А зараз ми бачимо значне пониження цього рівня очікувань. Тобто йдеться всього-навсього про перспективу вступу до ЄС, яка у нас і так є. Ну, і що стосується безпеки в гарантіях, то вони взагалі "провисають" і про них не йдеться.

____________

Коментар директора Інституту «Діалог» Андрія Миселюка виданню Telegraf для статті «Заява Мерца і три сигнали для України: що це означає на практиці». 

»