Гонг про кінець путінської імперії пролунав з того самого місця, звідки пролунав й сигнал про кінець імперії радянської  - з Криму.

В історії з крахом СРСР це було примусове блокування і домашній арешт 18 серпня 1991 року першого і останнього президента Радянського Союза Михайла Горбачова  на державній дачі «Зоря» у кримському Форосі. Це стало початком путчу Державного комітету з надзвичайного стану (ДКНС / ГКЧП), після швидкого провалу якого за декілька днів й розсипалася радянська імперія.

Путін завжди з презирством ставився до Горбачова – адже той «розвалив велику країну». За іронією долі фінальний акт його спроби розширити кордони Росії просто зараз розгортається в Криму.

Ситуація з успішним перетворенням нашими Силами оборони Криму на відрізаний від Росії острів просто зараз демонструє провалля між заявами російської влади про контроль над ситуацією на півострові й реальним станом речей. Цей шпагат між ідеологічно бездоганними деклараціями про чудове сьогодення й кризовою реальністю в останній час існування СРСР для населення радянської країни виявився розривом такого величезного розміру, що у підсумку й розірвав тодішню імперію.

За тими же лекалами розвивається ситуація у сучасній путінській Росії. Російська влада намагається ігнорувати та замовчувати зміни у ситуації у війні проти України. Й на фоні пожеж перед відкриттям міжнародного економічного форуму в Санкт-Петербурзі та на НПЗ на окраїні Москви повторює речитатив про те, що ситуація повністю контролюється й цілі СВО виконуються.

Однак якщо в оцінці ситуації в цілому по Росії Кремль ще може вдавати, що він контролює ситуацію, то у кримському кейсі з максимально гостротою наявне наступне: російська влада не контролює ситуацію на півострові, який ця влада з 2014 року називає російським регіоном. На цьому тижні президент РФ доручив своєму уряду та Міноборони «вжити заходів, щоб звести до нуля наслідки атак ЗСУ» на кримську інфраструктуру.

Але на фоні цього доручення Путіна «звести до нуля» події в Криму розгорталися зовсім в іншому напрямку. Було заборонено продавати паливо на АЗС усім, крім державних служб та організацій, які забезпечують функціонування і безпеку окупованого Криму. По всьому півострову постійно вимикають світло, а у Севастополі взагалі стався блекаут, прийом дітей в оздоровчі табори скасований, величезні проблеми з логістикою й ще багато чого, що свідчить про вихід ситуації з-під контролю.

Визнанням того, що влада у звичному режимі своєї діяльності вже не здатна контролювати ситуацію на півострові стало сьогоднішнє введення режиму надзвичайної ситуації на півострові на тлі українських атак. Очільник окупованого Криму Сергій Аксьонов та керівник окупованого Севастополя Михайло Развожаєв заявили, що рішення прийняте насамперед для упорядкування питань економічного характеру.

За їхніми словами, правовий режим НС дозволить максимально оперативно вирішувати завдання щодо організації стабільного функціонування всіх сфер, від яких залежить життєзабезпечення населення.

Цей режим діятиме з 26 червня 2026 року до особливого розпорядження.

Введення режиму надзвичайної ситуації на півострові – це вже вихід деградації путінської системи влади на одній конкретній окупованій адміністративній одиниці на новий рівень. Кінець цього етапу деградації зрозумілий вже сьогодні: керівництво Кримом в режимі надзвичайної ситуації не дозолить вирішити всіх сьогоднішніх серйозних проблем на півострові. Які внаслідок продовження ударів наших військ будуть лише погіршуватися.

Й вже за декілька тижнів перед Путіним постане дилема: чи намагатися й надалі боротися проти втрати контролю над Кримом подальшим закручуванням гайок (наприклад, введенням режиму воєнного стану там) чи розпочати під тиском успішних дій наших Сил оборони переговори про фактичне закінчення гарячої фази війни проти України. В обох випадках негативні наслідки для путінського режиму будуть дуже швидкими й дуже серйозними.