Чекати початку реалізації мого прогнозу від лютого минулого року про неминучість того, що «завали спадку Зеленського розгрібатимуть професіонали-консерватори» довелося більше, ніж півтора роки.

 

«Природньою реакцією українського суспільства на експерименти з країною навали політиків-не професіоналів, які водночас є 1) популістами екстракласу та 2) безумовними апологетами сучасного європейського соціокультурного мейнстріму стане запит на політиків-професіоналів нової якості з політичної сили консервативного спрямування», - прогнозуав я тоді.  

Із політиків нової хвилі оголосити про цей фактично єдиний реально можливий сценарій виходу країни із безкінечної «зеленої» кризи, нарешті, наважився екс-спікер парламенту Дмитро Разумков. Ще вчора - один із лідерів «зеленої» влади, а сьогодні - реальна альтернатива мейнстріму Зеленського і Ко.

На днях Разумков розповів, що нова партія, яку він збирається створити, за ідеологією буде заснована на «розумному консерватизмі». 

«Ми повинні змінювати країну на краще. Але реформи повинні проводитися зрозуміло для людей, зрозуміло для бізнесу, зрозуміло для наших міжнародних партнерів. І головне, вони повинні мати чіткий план – що за чим відбуватиметься і до яких позитивних наслідків це може призвести», – сказав Разумков.

В іншому інтерв’ю він зазначив, що для нього «помірний консерватизм або розумний консерватизм - це досить сильна держава, яка може впливати на процеси. Це держава, в якій сильні інституції.

Це правильні реформи. Вони не повинні бути шаленілими, коли ми сахаємося з боку в бік, не розуміючи, навіщо ми це робимо. Приймаючи один закон, а потім інший, який дає зовсім інший результат. Ми повинні розуміти, до чого хочемо прийти, і що має бути кінцевим результатом, і через які зупинки ми маємо це пройти.

Нам необхідна буде консолідація всіх гілок влади - не узурпація, а консолідація. Тому що Верховна Рада не може самостійно впровадити всі реформи без Кабміну і без президента. Але коли ти вважаєш, що ти - один найкращий та найрозумніший, це призводить до катастрофічних наслідків для держави».

Як експерту, мені, звичайно, приємне, що висновки майже дворічної давнини про неминучість переходу від безсистемного руху держави під керівництвом Зеленського до системного розумного консерватизму сьогодні повторює один із провідних політиків по-справжньому нової хвилі. Який одночасно має необхідні досвід та кваліфікацію для реалізації цих ідей у реальній великій політиці.

По-друге, для країни є однозначним позитивом і великим проривом, що почався, нарешті на практиці процес практичного створення альтернативи засиллю тупикової і згубної для країни «хаотичної новізни заради новізни» епохи Зеленського.

Тому що неминучість приходу професіоналів-консерваторів та деякі інші речі на рівні фахового експертного аналізу, звичайно, бачаться завчасно. Як це було, наприклад, із вирішеним питанням неминучої відставки уряду вщент некомпетентного Гончарука – про яку я попередив ще наприкінці 2019-го і яка відбулася на початку березня наступного року.  

Але одна справа – передбачати на експертному рівні ті чи інші події, а інша – коли вони починають проступати у реальній політиці. 

«Які б ще кроки із оптимізації свого кустарно зібраного «Зе-порожця» ця влада не намагалась робити – стати якісно іншою та адекватною тим викликам, які стоять перед країною, вона не зможе. Просто внаслідок своєї природи, кругозору та ментальності - «рождённый ползать летать не сможет».

І тому набагато значущі питання інші: 1) коли розпочнеться неминучий Великий Розворот від політики непрофесіоналів-популістів з її провальними реальними результатами до якісно нової системної політики та 2) у якому стані до цього підійде країна у цілому та вітчизняний політичний клас зокрема?

Вже зараз зрозуміло декілька ключових речей. По-перше, у цій новій реальності особисто Зеленському та переважної більшості його послідовників місця не буде. І країні доведеться пережити дуже масштабну заміну державних менеджерів.

По-друге: на місце Зеленського і Ко повинні прийти цього разу не чергові неофіти, а дійсно нові та професійні політики нової хвилі. І, по-третє, мова не про повернення тієї політики, яка існувала з появи незалежної України в 1991 році і до надміцного електорального Майдану минулого року. Після тектонічного зсуву літосферних плит української політики, який виніс наверх Зеленського і його послідовників, повернення в «до-електорально-Майданну» епоху неможливо. Це даність.

Говорячи іншими словами, популісти при владі в нашій країні – сугубо тимчасове явище, що би вони не намагалися про себе розповідати. Цих аматорів у політиці, які прийшли сюди без необхідного досвіду із кіно та ТВ, розважального бізнесу, IT тощо вже через кілька років повністю змінять нові системні політики. Які здатні а) сформувати власну реалістичну стратегію розвитку країни та 2) забезпечити її практичну реалізацію.

На питання «Коли цим новим політикам потрібно розпочинати формувати цю стратегію та думати над її реалізацією?» відповідь є лише одна: «Це треба було розпочинати ще позавчора», - ці питання були актуальні на початку минулого року.

І сьогодні новим професіоналам-консерваторам, які намагаються виставити себе реальною альтернативою Зеленському для початку потрібно обрати для себе позиціювання. Тобто – з яких позицій вони будуть формувати стратегії розвитку країни.

Це не мають бути класичні ідеології – чисті ідеологічні партії вмерли в Україні задовго до Зеленського.

Мова про інше – мають бути запропоновані базові, опорні точки ідентифікації. Щоб суспільство чітко розуміло, чого очікувати від цієї консервативної політичної сили, яка у відповідь на запит суспільства має зайняти провідне місце у вітчизняній політиці «постзеленського періоду». Щоб суспільство розуміло, що і як ця політична сила буде робити, що буде підтримувати, а що – категорично ні.

Знову ж таки, як ідеолог та переконаний прибічник нового консерватизму, ці базові, опорні точки ідентифікації я запропонував ще на початку минулого року.

Вже тоді, на старті початку руху нової консервативної сили до самоідентицікації вже можна було назвати її чіткі світоглядні маркери:

1)  Це консервативна політична сила, яка захищатиме традиційні цінності українського суспільства (різностатева родина, підтримка материнства і дитинства, здоровий спосіб життя, всебічний розвиток місцевих громад тощо);

2)  Патріотична – яка буде виступати за захист українських національних інтересів у конфлікті з РФ і послідовно вимагати повернення контролю над окупованими ОРДЛО та анексованим Кримом;

3)  Має здатність розробити дійсно професійну, комплексну та реалістичну стратегію розвитку країни та

4)  Має необхідний досвід та необхідні ресурси для реалізації цієї стратегії. 

Тепер залишилось дочекатися - чи зможуть «розумні консерватори» Разумкова швидко скомпонувати свої світоглядні маркери нового консерватизму. І оформити їхню потенційно проривну консервативну заявку як цілісну і довгоочікувану пропозицію для суспільства

#Консервативна Ініціатива «Гідність і Традиція»