Запасу міцності у вітчизняної економіки для роботи в умовах «драконовірусних» обмежень немає. Допомогти у цій ситуації може тільки МВФ (слідом за яким прийдуть й інші великі кредитори – Світовий банк, Японія, Канада тощо). Але гроші від Фонду не надійдуть – доти, поки не буде ухвалений «антиколомойський» закон про неможливість повернення «Приватбанку» колишньому власникові.  

Так коротко можна зафіксувати ситуацію в економічній сфері України на сьогоднішній день. Вона визначається декількома найважливішими чинниками:

·        досі не налагоджений процес прийняття центральною владою грамотних антикризових рішень для максимально можливого стимулювання економічної активності з прорахуванням їхніх наслідків та аналізом їхньої ефективності;

·        уряд змушений оперувати вкрай невеликою кількістю наявних ресурсів;

·        офіційний Київ з грудня минулого року так і не виконав вимогу МВФ щодо прийняття двох законів - про неможливість повернення банків колишнім власникам, та про продаж землі (це окрема дуже велика story), а тому і мільярдів від МВФ нашій країні немає.

Ситуація надзвичайно серйозна. Із врахуванням складності завдань, з якими зараз зіштовхнулась Україна та стислості термінів задля їхнього вирішення одного простого і швидкого рішення тут немає. Але є не тільки можливість, а й гостра необхідність почати вирішувати це скупчення завдань. І самим швидким та перспективним рішенням є розблокування співпраці з МВФ.

І тут президентові Зеленському потрібно буде знайти компроміс між вимогами Фонду та збереженням хоч поганого, але миру із його давнім партнером й дуже впливовою у цій країні поважною людиною Коломойським. Ті, хто каже, що Зеленський буде вирішувати ситуацію в категоріях «Фонду/Коломойському  – або все, або нічого» не враховують реальний контекст української політики. Більше трьох місяців президент намагався знайти компромісне рішення між категоричною вимогою Фонда та таким же категоричним побажанням олігарха отримати сатисфакцію за «віджатий Приватбанк». Тому і не з’явилось відповідного закону, і не була затверджена програма допомоги МВФ для України.

Який це може бути компроміс? Скоріш за все, такий, що «всі отримають своє». Тобто, Фонд таки отримає закон про неможливість повернення банків колишнім власникам. Проти якого Коломойський вже не буде заперечувати – оскільки він отримає компенсацію за «Приватбанк» не самим банком, а грошами та/або іншими активами. Причому не обов’язково суспільство узнає повну ціну цієї good deal.

Такою ситуація виглядає на сьогоднішній день. І вона буде швидко змінюватися внаслідок ускладнення епідеміологічної та економічної ситуації у країні. Й змінюватиместься у бік зменшення часу на пошуки компромісів, зменшення керованості вертикаллю влади (вже зараз навіть питання проведення у цей четвер, 26 березня, позачергового засідання ВР під питанням через відмову багатьох депутатів брати у ньому участь).

Тому задля того, щоб у країну хоча б у наступному місяці зайшли гроші від МВФ – треба у найближчі два тижня знайти вихід із ситуації із виконанням вимог Фонду.

Само собою, для цього потрібно припинити гратися з МВФ у «кішки – мишки». А то у кращих традиціях «старої влади» у Зеленського то намагались вихолощений від вимог Фонду законопроект через Раду тишком-нишком провести, то закон про продаж землі з розгляду зняли – поки МВФ грошенят для боротьби із коронавірусом не підкине…. Якщо продовжити ці ігри – можна втратити час ні на що. В той час як наше завдання зовсім інше - встигнути отримати свій шматок із великого, але не безрозмірного пирога із $50 млрд., які Фонд погодився видати додатково країнам світу для боротьби із епідемію.

#Перемогти «драконовірус»